У результаті подрібнення лікарської речовини значно збільшується її активна поверхня і біологічна дія на слизову оболонку дихальних шляхів, а також на весь організм при відносно малих кількостях препарату. Лікарські речовини, введені інгаляційним шляхом, попадають в мале коло кровообігу, минаючи печінку, чим забезпечується більш тривала активність препарату. Від ступеня дисперсності (діаметра частинок) аерозолю залежать локалізація його осадження у бронхолегеневому апараті і максимальна концентрація. При необхідності впливати на слизову оболонку порожнини рота, носа, глотки, гортані слід використовувати великі аерозолі, розмір часток яких не менше 30 мкм. При середній дисперсності величина частинок аерозолів досягає 10-30 мкм, а максимальне осадження їх відбувається в трахеї і великих бронхах. Для дрібної дисперсності розмір часток не перевищує 0,5-10 мкм. При цьому частинки розміром 10 мкм проникають до бронхіол, а розміром 0,5-3 мкм – в альвеоли. Найбільшою всмоктувальною здатністю володіють епітелій бронхіол і альвеол.
Показання: гострі респіраторні захворювання, риніт, гайморит, стоматит, гінгівіт, фарингіт, трахеїт, бронхіт, пневмонія, абсцес легені, бронхоектатична хвороба, бронхіальна астма, опіки і ураження отруйними речовинами і отрутами дихальних шляхів.
Попередження: при підвищеній чутливості до лікарського препарату категорично забороняється застосовувати його для інгаляційної терапії. У сумнівних випадках перед курсом інгаляційної терапії слід провести пробу на чутливість до препарату. Лікарські речовини, що викликають алергізацію організму (новокаїн, глюкоза, сиропи відхаркувальних засобів тощо), для інгаляцій застосовувати не можна.
Лікарські речовини, що застосовуються для аерозольної терапії, можна розділити на такі основні групи (у всіх групах дози вказані для однієї інгаляції):
•Слизерозчинні і слизерозріджувальні речовини застосовуються у вигляді крупно- і середньодисперсних аерозолей. Зменшення в'язкості слизу досягається за допомогою речовин, що володіють муколітичною, протеолітичною дією або шляхом зміни концентрації мінеральних солей на поверхні слизових оболонок. До таких речовин відносяться: 1-2% розчин гідрокарбонату натрію (100 мл), питні мінеральні води (100 мл), трипсин (5 мг), хімопсін (5 мг), бісольвон (1-2 мл), гепарин (5000 -10000 ОД), дезоксірибонуклеаза (2 мг), гліцерин (5 г на 200 мл дистильованої води).
•В'яжучі та слабоприпікаючі речовини застосовуються, як правило, у вигляді крупнодисперсних аерозолів. До цієї групи відносяться настій квіток ромашки (6 г на 200 мл дистильованої води), настій листя шавлії (6 г на 200 мл дистильованої води), 0,5% розчин таніну (10 мл).
•Бактерицидні та бактеріостатичні речовини звичайно застосовуються у вигляді дрібнодисперсних аерозолів. Практичну цінність мають антибіотики аміноглікозидового ряду (гараміцин, гентаміцин та ін.), що призначаються для лікування гострої пневмонії, абсцесу легенів, деструктивного бронхіту в дозі 40 мг на інгаляцію; процедури проводяться три рази на день протягом 6 -7 днів. У зв'язку з тим, що стрептоміцин і пеніцилін часто викликають алергічні реакції, їх краще не застосовувати інгаляційним методом. З бактеріостатичною метою застосовують і інші лікарські речовини, наприклад фурацілін (1 г на 5000 мл дистильованої води), інтерферон.
•Місцевоанестезуючі засоби застосовуються у вигляді крупно- і середньодисперсних аерозолів перед дослідженнями дихальних шляхів інструментальними методами, при вираженому кашльовому рефлексі, при опіках дихальних шляхів. Практичну цінність має застосування 1-2% розчину лідокаїну (1-2 мл на процедуру). У зв'язку з вираженою аллергізуючою здатністю новокаїну застосовувати його для інгаляцій не рекомендується.
•Протинабрякові та спазмолітичні речовини застосовуються у вигляді середньо- і дрібнодисперсних аерозолів. В повсякденній практиці широко використовуються: 0,1% розчин атропіну сульфату (1 мл), 0,1% розчин адреналіну гідрохлориду (0,5-1 мл), 2% розчин еуфіліну (3 - 5 мл), 2 % розчин ефедрину гідрохлориду (3-5 мл), 1% розчин димедролу (1 мл), гідрокортизон (25 мг). За показами препарати призначають окремо або в комбінації.
• Захисні та обволікаючі речовини застосовуються у вигляді середньодисперсних аерозолів. До цієї групи відносяться рослинні масла (персикове, оливкове, абрикосове масло, масло роз, шипшини та обліпихи), аерозолі яких тонким шаром покривають слизову оболонку дихальних шляхів, оберігаючи її від висихання; крім того, вони мають протизапальну і бакгеріостатичну дію.
Лікарські речовини, які при нагріванні розкладаються або втрачають фармакологічну активність, для інгаляції підігрівають тільки до 36 °С. Інгаляції масляних аерозолів повинні бути короткочасними (1-3 хв), так як зайва кількість масла буде осідати в дрібних бронхах і закупорювати їх просвіт. Іноді в просвіті бронха утворюються масляні пробки.
Апаратура, загальні вказівки з виконання процедур.
У лікувальному закладі необхідно мати два інгаляторії – загальний і для антибіотиків. У інгаляторії обладнують окрему припливно-витяжну вентиляцію з 10-кратним обміном повітря на годину. Стіни покривають глазурованою плиткою, підлога – лінолеумом. Кожен апарат для інгаляції встановлюють в окремій кабінці, де є раковина і куди підведена холодна і гаряча вода.
Приміщення інгаляторію піддають щоденному вологому прибиранню з дезинфікуючими розчинами і кварцуванню.
Для обробки холодним способом мундштуків і трубок в інгаляторії встановлюють три ємності, одну з яких заповнюють 3% розчином хлораміну, другу – миючим розчином (на 950 мл води 50 г миючого засобу типу «Лотос»), третю – 6% розчином перекису водню.
Після процедури мундштуки і трубки замочують у 3% розчині хлораміну на 60 хв, потім в миючому розчині на 15 хв. Після цього їх протягом 30 хв прополіскують проточною водою і замочують на 6 год в 6% розчині перекису водню (ОСТ 42-21-2-85. Стерилізація та дезінфекція виробів медичного призначення. Методи, засоби і режими).
Встановлюють шафу з набором медикаментів, необхідних для надання невідкладної допомоги при анафілактичному шоці і нападі бронхіальної астми.
Для аерозольної і електроаерозольной терапії найчастіше застосовують такі апарати (установки): паровий інгалятор «ПІ-2», портативний аерозольний інгалятор «ПАІ-2», універсальні інгалятори «УІ-2», «Аерозоль У-1» і «Аерозоль П-1 », універсальна інгаляційна установка пристінкового типу на шість точок, ультразвукові аерозольні інгалятори «Муссон»,«Альбедо» і апарати закордонного виробництва, наприклад «Небулайзер».
Правила користування інгаляційним кабінетом.
Перед призначенням інгаляційної терапії уточнюють, чи є у хворого підвищена чутливість до медикаменту, при необхідності роблять на неї проби. Кожного хворого інструктують щодо правил прийому інгаляційної терапії, звертаючи особливу увагу на частоту дихальних рухів, щоб не створювалися умови гіпервентиляції, при необхідності рекомендують затримувати дихання, робити перерви в інгаляції лікарського аерозолю. Інгаляція призначається через 40-60 хв після прийому їжі. Закінчивши процедуру, хворий повинен протягом 15-30 хв відпочити, полежати. Після інгаляції ферментних препаратів рот прополіскують водою.
Источники: http://sites.google.com/a/mednov.cv.ua/crl/fizioterapevticne-viddilenna/k-t-ingalacijnij
Комментариев пока нет!